Традиції родинно-сімейного виховання у різних країнах світу

«Що досконаліше виховання, тим щасливіші народи»

(О. Герцен)

           Кожне покоління має свій погляд як правильно виховувати дітей. Певно тому, нерідко наша думка відрізняється від маминої чи бабусиної. Але завжди цікаво і корисно дізнатися, як виховують дітей у різних країнах світу. І хоч мета в батьків усіх національностей одна: виховати зі свого маляти достойну людину, методи в усіх різні, адже, кожна країна має свою віру, традиції, менталітет, що істотно впливає на це процес.

           Французи, не маючи можливості тривалий час сидіти вдома, аби не втратити роботу, діток змалку віддають у ясла. Дідусі і бабусі в процес виховання не втручаються.

          Велика Британія відома суворим вихованням. Малечу привчають дотримуватися великої кількості традицій та правил і вчать приховувати свої емоції.

          Китайцям дозволено мати лише одну дитину, а за порушення закону вони сплачують чималий штраф. До то ж , народження хлопчика цінується більше, ніж дівчинки. Вже у тримісячному віці малюків віддають у ясла, у півтора року – у садочок, а з двох починають навчати писати і читати.

          У Фінляндії більшість шкіл навчають без оцінювання знань. У цій країні на законодавчому рівні існує заборона на тілесне покарання дітей.

          В Ізраїлі виховання поєднує дві протилежності : повна свобода дитини та жорстокі вимоги.

          Для греків дуже важливо, щоб дитина була нагодована. Ще одна їхня особливість : мами там балують синів, а татусі готові виконувати будь-яку забаганку донечки.

        Найдавніші традиції в Японії. Так, діткам до п’яти років дозволено робити все. Їх не сварять і тим паче не б’ють, а навпаки, всіляко заохочують. Японці до п'яти років ставляться до малюка як до короля, після п'яти - як до раба, а вже з п'ятнадцяти - як до рівного.

         Завдання англійських батьків - «виростити» дитину, «підняти» або навіть «підтягти» її на той рівень, коли вона самостійно зможе стати на ноги, не потребуючи сторонньої допомоги. Тому й підходи до виховання у англійців більш прагматичні. Англійські мами надзвичайно терплячі і можуть кілька разів повторити малюкові: «Ні, сонечко, не можна так робити» і при цьому лагідно посміхатися.

          Дотепер основою виховання на Сході є культ «синівської шанобливості». Відповідно до національних традицій, малюкам прищеплюють повагу до старших і цілковиту слухняність. Але до методу «лозини» чи «батога» корейські чи японські батьки, на відміну від українських, майже не вдаються. Вони виховують дітей на власному прикладі.

       В основі українського виховного ідеалу лежать філософія добра і гуманізму, природовідповідність виховання і прагнення до соціальної гармонії. Передумовою такого виховання є демократичні стосунки в сім'ї між дорослими і дітьми та ставлення до дитини як до абсолютно самодостатньої вартості. Ідеал родинного виховання — здорова і щаслива людина, інтелектуально розвинена, з високим духовно-моральними якостями. Цей рівень досягається тільки тоді, коли виховання розпочинається з найменшого віку дитини, відповідає поставленій меті й забезпечене необхідними умовами.