Музична казка про Мажор і Мінор

Сталася ця історія дуже давно.  У одному славному містечку на березі річечки з красивою назвою Мелодія жили-поживали нотки. Було ноток всього сім.

Жили вони дружним нотним станом, не сумували. Веселими були нотки, багато пісеньок вигадували і частенько виступали на різних святах.

Одного дня навесні, коли на деревах стали з’являтися листочки, а на галявинах розпустилися перші квіти, нотки вирішили влаштувати пісенний фестиваль.

ПСИХОЛОГІЯ КОЛЬОРУ

ПРО ЩО РОЗПОВІСТЬ УЛЮБЛЕНИЙ КОЛІР ВАШОЇ ДИТИНИ

                                                                      

Залежно від того, який колір найчастіше використовує у своїх малюнках ваша дитина, можна виділити різні особливості її характеру.

«Жовті» діти

Жовтий – колір духовності, але водночас і небезпеки. Такі люди найбільше схильні до творчості. «Жовта» дитина – мрійник, фантазер, казкар, жартівник. Вона любить грати наодинці, полюбляє абстрактні іграшки : камінчики, гілочки, ганчірочки, кубики, пожвавлюючи їх силою своєї уяви. Коли малюк виросте, він буде віддавати перевагу різноманітній, цікавій роботі. Завжди буде у щось вірити, на щось сподіватися, прагнути жити майбутнім. Водночас у нього можуть виявлятися такі риси характеру, як непрактичність, прагнення уникнути ухвалення рішень, безвідповідальність.

«Червоні» діти

Червоний – колір крові, здоров»я, життя, енергії, сили, влади. Ці діти відкриті й активні. З ними важко батькам. Бо вони живі, неслухняні, збудливі, непосидючі. Коли вони виростуть, то висока працездатність визначатиметься прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу. Звідси наполегливість, егоїзм. Інтереси сьогоднішнього дня для них понад усе.

«Сині» діти

«Синя» дитина – спокійна, врівноважена, любить робити все не кваплячись. Із задоволенням лежить на дивані з книжкою, роздумує, все детально обговорює. Вона обирає задушевну дружбу з самовіддачею і самопожертвою, тому що, на противагу «червоним» дітям, їй приємно віддавати, а не отримувати. Часто діти обирають синій колір не тому, що вони спокійні, а тому, що в даний момент дуже потребують спокою.

«Фіолетові» діти

Такі діти живуть багатим внутрішнім світом і відрізняються артистизмом, вони дуже чутливі. «Фіолетова» дитина прагне справити враження, але при цьому здатна подивитися на себе з боку. Вона дуже вразлива, більше від інших потребує підтримки і заохочення.

«Зелені» діти

«Зелена» дитина вважає себе покинутою і дуже потребує материнської любові. Щоб вона не виросла консервативною, такою, що боїться змін, які у неї асоціюються з втратами, потрібне особливе творче виховання, розвиток відвертості, інтересу.

«Коричневі» діти

Приземлений, затишний і навіть приємний у невеликих дозах коричневий колір у «коричневих» дітей стає способом створення свого світу, надійного і закритого, маленького світу, який даватиме відчуття безпеки. Існує багато причин «коричневого» дискомфорту: слабке здоров»я, сімейні негаразди, участь у драматичних подіях і,нарешті, розумова неповноцінність.

«Чорні» діти

Чорний колір, як колір загрози, абсолютно протипоказаний дітям. Але якщо дитина віддає йому перевагу – це свідчить про передчасну дозрілість складної психіки і про стрес, який перевернув її в дитини. Чим більше чорний колір подобається дитині, тим сильніша загроза, тим драматичніший її стан.

«Сірі» діти

Іншу психологічну картину дає сірий колір, теж протипоказаний дітям. Він означає рутину, безпросвітність, відторгнення, бідність. Найчастіше «сірі» діти дуже тихі, несміливі, замкнуті. «Сіра» ситуація виникає,коли дитину відгородили чи вона сама відгородилася від інших дітей. Якщо людина не може визначити, чи подобається їй сірий колір, - це перша ознака втоми.

Блакитний колір говорить про свободу, безтурботність, схильність до зміни обстановки. Зазвичай його полюбляють хлопчики.

«Рожева» дитина зазвичай ніжна, слабка, боязка. Така дитина дуже залежить від оточення, потребує постійної підтримки. Коли рожевий колір обирає хлопчик, він як особистість виявляється сильнішим.

«Ліловому» кольору зазвичай віддають перевагу дівчатка. Він говорить про такі риси характеру, як слабкість, ніжність, почуття самотності, беззахисність. «Лілова» дитина часто занурена у свій власний світ і, як правило, дуже артистична.

Як навчити дітей ставити запитання по суті

     Готуючи старших дошкільників до навчання у школі, дуже важливо навчити їх стави­ти запитання по суті. Для цього потрібно насамперед освоїти кілька нехитрих, але вкрай важливих правил.

·         Запасіться часом. Спілкуючись із дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві п’ятнадцять -двадцять хвилин.

·         Вислуховуйте дитину до кінця. Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге, так ви засвідчите значущість дитячого запитання.

·         З’ясовуйте, про що йдеться. Якщо вам не цілком зрозуміла суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а уточніть, що саме цікавить малюка.

·         Конкретизуйте запитання дітей. Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти хочеш знати, навіщо в підручнику використовують літери різної величи­ни?», «Ти не зрозумів, як відрізнити круги від овалів? » тощо.

·         Не бійтеся повторюватися. Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й те саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У п’яти -шестирічних дітей пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.

·         Не соромтеся не знати. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.

·         Правильно ставте запитання самі. Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

–  Я хочу тебе запитати…;

–  Скажи, будь ласка,…;

–  Мені цікаво…;

–  Як ти вважаєш…

·         Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Лише уважне і поважливе ставлення дорослих до дитини під час спілкування сприя­тиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

Коли ви думали, що я не дивився!

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви повісили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати інший.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви нагодували безхатню кішку, і я дізнався, що добре бути добрим до тварин.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви зробили мій улюблений пиріг для мене, і я дізнався, що навіть дрібниці можуть мати особливий сенс.

Коли ви думали, що я не дивився, я почув, що ви прочитали молитву, і я дізнався, що є Бог, з яким я можу завжди говорити, і я вчився довіряти Богу.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви приготували блюдо і віднесли його другу, який був хворий, і я дізнався, що всі ми повинні допомагати і піклуватися один про одного.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви віддаєте свій час і гроші, щоб допомагати людям, у яких нічого немає, і я дізнався, що ті, у кого є щось, повинні допомагати тим, у кого немає нічого.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви дбали про наш будинок і про всіх в ньому, і я дізнався, що ми повинні дбати про те, що нам дано і небайдуже.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви ставитеся до своїх обов'язків, навіть коли ви не дуже добре себе почували, і я дізнався, що повинен буду бути відповідальним, коли я виросту.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як сльози текли з ваших очей, і я дізнався, що іноді речі можуть завдавати болю, і це нормально, плакати.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви дбали, і я хотів бути всім, чим я міг бути.

Коли ви думали, що я не дивився, я витягував більшість уроків з життя, які я повинен знати, щоб бути хорошим і успішною людиною, коли я виросту.

Коли ви думали, що я не дивився, я дивився на вас і хотів сказати, «Мама і тато! Спасибі за всі речі, що я бачив, коли ви думали, що я не дивився! »

Джерело «Розвивайка. Батьки і діти в інтернеті »

Чого батьки не повинні казати своїм дітям

          Усі батьки знають, що виховання дітей – дуже важке завдання. Воно вимагає безлічі щоденних зусиль, мудрості й терпіння. Іноді від перевтоми й відчаю в батьків просто опускаються руки. У результаті, спілкуючись із дитиною, вони вимовляють зовсім неприпустимі слова. Особливо небезпечними при цьому є висловлювання, які здатні завдати шкоди, нанести душевні або сердечні рани, рубці від яких можуть залишитись на все життя. Ось сім поширених помилок, яких припускаються батьки в спілкуванні зі своїми дітьми.

Тонкощі батьківської педагогіки

«Хоч би яка у вас відповідальна і складна робота була на виробництві, знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша, ще складніша щоденна робота – виховання людини» 

(В. Сухомлинський)

Як допомогти собі

           Соціально-економічні, політичні та інформаційні зміни в Україні, що супроводжуються новою парадигмою життєвих цінностей, ламанням усталених стереотипів життя, зумовлюють актуальність питання підготовки батьків до виховної діяльності в нових педагогічних умовах. «Педагогічні знання батьків особливо важливі в той період, коли батько і мати є єдиними вихователями соєї дитини. У віці до 6-ти: років розумовий розвиток, духовне життя дітей у вирішальній мірі залежить від ... елементарної педагогічної культури матері і батька, яка виражається в мудрому розумінні надзвичайно складних душевних рухів людини, яка розвивається», - писав В.О.Сухомлинський.

7 правил успішного батьківства

     Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі ми маємо труднощі та іноді не впевнені, чи добре виховуємо своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся порадами.

ПРИТЧА ПРО ТЕ, СКІЛЬКИ ЧАСУ ВАРТО ПРИДІЛЯТИ ДІТЯМ

 

Після нелегкого робочого дня повернувся батько додому. Час був пізній, він змучився , але зрадів, побачивши, що п’ятирічний син чекає його на порозі будинку.
– Тату, – привітавши батька, тихо промовив малюк, – можеш відповісти? Я чекав, щоб запитати …
– Звичайно, запитуй! – Вигукнув батько.
– Скільки грошей ти отримуєш?
– Та хіба це твоя справа ?! Нема чого тобі про це знати!
Дитина підняла на нього сумні очі.
– Я дуже-дуже прошу тебе, скажи, скільки ти заробляєш за одну годину?
– Ну, припустимо, п’ятсот. І що далі? Тобі-то яка різниця?
– Будь ласка, тато, – дуже серйозно промовила дитина, – позич мені триста гривень.

Батько вийшов з себе і закричав до сина:
– Ти поводиш себе огидно! Я так втомився, але змушений стояти тут і слухати твою порожню балаканину! Думаєш тільки про іграшки, чекав мене лише для того, щоб випросити грошей на всякі дурниці!

Опустивши голову, хлопчик зник за дверима дитячої. А батько, розсерджений і засмучений, так і стояв, притулившись до стіни. «От нахаба, – думав він, – який же мій син егоїстичний. Однак … Може, і я був не в усьому правий? .. Я даремно на нього накричав, адже зазвичай дитя ніколи не просить у нас з матір’ю грошей. Значить, дитина звернулась до мене неспроста».

Він тихенько зайшов до кімнати сина і сів біля дитячого ліжка.
– Ти ще не заснув, мій хороший? – Шепнув він.
– Ні, я лежу і думаю …
– Не гнівайся на мене, синку, я сьогодні страшенно втомився, тому й нагрубив тобі. Ось, візьми гроші і, будь ласка, вибач мене.

Малюк обійняв батька за шию, його оченята радісно засвітилися.
– Тату, спасибі, велике-велике спасибі!

Хлопчик витягнув з кишені піжами кілька зім’ятих банкнот і додав до них щойно отримані купюри. Батько знову почав бурчати:
– У тебе, як виявилося, предостатньо грошей, а ти скупишся і просиш ще.
– Ні, татко, мені якраз цих трьохсот не вистачало. Ось тепер я зібрав рівно стільки, щоб купити одну, всього лише одну годину твого, тату, часу. Можна? Я дуже прошу, прийди завтра трохи раніше, щоб ми сіли вечеряти всі разом: ти, мама і я …

Заспівайте дитині колискову !

     

       Для гармонійного фізичного та емоційного розвитку малюка, для його гарного самопочуття, як повітря потрібен здоровий сон. Кожна мама знає, як іноді складно буває вкласти малюка спати і тут на допомогу приходить колискова. Саме з маминої пісні, із маминого слова починається людина, починається її виховання. Звичайно, малятко, ще не все розуміє, але не варто обмежуватись простим „а-а-а”, адже мама – це перша людина, яка може показати дитині красу оточуючого світу, навчити її гармонії.