РОЗМОВА З ВИХОВАТЕЛЯМИ. Історія та сучасність професії вихователя

Конкретними носіями всього,

 що мусить опанувати дитина в житті, 

є дорослі, які її виховують та навчають.

Д.Єльконін

Вихователь - це звучить гордо, проте згідно зі світовими дослідженнями робота з дітьми є одним з найбільш складних і відповідальних занять. Причина цього криється в крихкості і ранимості дитячої психіки, формування якої частково лягає на плечі її вихователя.

Історія професії 

Історія професії вихователя зародилася в Давній Греції, проте в ті часи вихованням дитини займався раб, який відводив її в школу та відносив всі необхідні речі для навчання. В інший час раб стежив за розвитком дитини, оберігав від небезпек і мимоволі формував вчинки дитини та її поведінку в цілому. Деякий час по тому справи раба продовжував домашній вихователь. У період XIX - початку XX ст. у заможних сім'ях прийнято було для виховання дітей наймати гувернерів. Ця професія була дуже популярною. Тоді гувернерами ставали хлопці і дівчата зі збіднілих аристократичних сімей, які отримали гарне виховання та освіту в різних інститутах або університетах. 

Після декількох десятиліть перерви ця професія знову стала популярною. Гувернерів запрошували до дітей віком понад три роки. Домашнє виховання - нелегка праця. Завдання гувернера - не просто організувати дозвілля дитини, він мав всебічно розвивати і навчати свого вихованця. Саме тому гувернер зобов'язаний був мати педагогічну освіту і досвід викладання якого-небудь предмета (репетиторства), а також бажання і готовність працювати з дітьми. Домашньому вихователеві необхідна була і наявність медичної книжки.

Професія у сучасності 

Постійне спілкування з дітьми та турбота про їхнє життя - найважливіші службові функції вихователя. На безліч питань вихователь повинен зуміти дати відповідь з урахуванням віку. Від того, як правильно і наскільки швидко педагог знайде підхід до кожної дитини, зуміє організувати життя дітей в умовах дошкільної установи, залежить, чи будуть діти спокійними, ласкавими і товариськими або ж вони виростуть неспокійними, настороженими, замкнутими.
Життєва позиція людини, її характер, моральні принципи і погляди закладаються в дитинстві, і саме тому висока компетентність, бездоганна освіченість і всебічний розвиток особистості самого вихователя, який супроводжує дитину в її ранні роки, набуває особливої соціальної значущості. Вся робота вихователя з дитиною орієнтована на формування не лише нової особистості, а й нового громадянина тієї чи іншої держави. В умовах дошкільної освіти виховується ставлення дитини до праці, до суспільства і до самої себе, закладаючи міцний фундамент для її подальшого розвитку.
Турбота про життя дитини у дошкільній установі, дотримання режиму - прийняття їжі, сон, загартовування, прогулянки, фізичні вправи - також входять до основного обов'язку вихователя. Дітей навчають зав'язувати шнурки, користуватися ложкою, виделкою, носовою хустинкою, співати, танцювати, правильно говорити, малювати, дружити і так далі. Проте найголовніше в роботі вихователя дитячого садка - це його відповідальність за кожну дитину. 
Для успішного оволодіння професією людина повинна бути уважною, відповідальною, чуйною, тактовною, товариською, терплячою, виявляти схильність до роботи з дітьми. Бажано мати гарну пам'ять, увагу, розвинені комунікативні здібності. Невід’ємними є загальна культура і ерудованість, грамотна і виразна мова, добре поставлений голос, вміння управляти колективом. Також необхідні стійкість до стресових ситуацій, вмінняконтролювати свою поведінку й емоції, міцна нервова система: робота вихователя хоча й не супроводжується підвищеними фізичними навантаженнями, проте відбувається в умовах постійної психоемоційної напруги. Сучасний вихователь повинен мати знання з педагогіки, психології, основ безпеки життєдіяльності, надання першої допомоги, етики та естетики, змісту та принципів організації дошкільного виховання. Знати методики навчання і розвитку дітей, вміти організовувати їх пізнавальну діяльність.
Медичними протипоказаннями для роботи є нервові і психічні захворювання, порушення функцій опорно-рухового апарату, захворювання серцево-судинної і дихальної систем, стійкі порушення зору, слуху, хронічні інфекційні, венеричні захворювання, шкідливі звички.
Позитивні сторони професії безпосередньо полягають в спілкуванні з дітьми. Професія вихователя прекрасно підходить жінкам, що яскраво відображає статистика, однак прикрим залишається брак чоловічого виховання дітей дошкільного віку, причина криється в невисокій заробітній платі.
Джерело: http://zppl.org.ua/taxonomy/term/110http://, www.osvita.org.ua/articles/391.html