СПІЛКУЄМОСЯ З БАТЬКАМИ ВИХОВАНЦІВ

Поради вихователю щодо співпраці з батьками вихованців

Позитивний вплив виховання

на дитину значною мірою залежить

від стосунків між педагогом і батьками

дитини. І саме від результатів такої

співпраці залежить становлення

і виховання дитини як особистість.

В. Сухомлинський

Робота з сім’єю – це кропітка праця. Основна мета – навчати батьків самостійно вирішувати життєві завдання. І вихователь, і батьки – дорослі люди, які мають свої психологічні особливості, вікові та індивідуальні риси, власний життєвий досвід і бачення проблем.

 На мить ввімкнімо фантазію й уявімо… Вранці мами й тата приводять дітей у дитячий садок, ввічливо кажуть: «Доброго ранку!» - і йдуть. Увесь день діти проводять у дитячому садку: граються, гуляють, займаються… А ввечері приходять батьки і, сказавши: «До побачення!» - забирають дітей додому. Педагоги та батьки не спілкуються, не обговорюють успіхи дітей і пережиті ними труднощі, не з’ясовують, чим живе дитина, що її цікавить, тішить, засмучує. А якщо раптом виникнуть запитання, то батьки можуть сказати, що було анкетування і ми там про все розповіли. А педагоги скажуть їм так: « Адже є ж інформаційні стенди. Прочитайте, там все сказано!». Погодьтеся, картина вийшла безрадісна… І хочеться сказати, що таке просто неможливо.

У педагогів і батьків єдині завдання: зробити все, щоб діти росли щасливими, активними, здоровими, життєрадісними, товариськими, щоб вони виросли гармонійно розвиненими особистостями. Сучасні дошкільні заклади багато роблять для того, щоб спілкування з батьками було насиченим і цікавим. З одного боку, педагоги зберігають усе краще, перевірене часом, а з іншого – шукають і прагнуть запроваджувати нові, ефективні форми взаємодії з родинами вихованців, основне завдання яких – досягнення реальної співпраці між дитячим садком і сім’єю.

Бажання  піти на контакт, налагодити взаємини, допомогти одне одному, побачити в іншому право іншого на власну позицію і зрозуміти цю позицію. Спілкування буде успішним, якщо воно змістовне, засноване на загальних і важливих для обох сторін темах, якщо кожна з них у процесі спілкування збагачує свій інформаційний багаж.

Кому належить провідна роль в організації спілкування? Звичайно вихователю. Щоб вибудувати вдале спілкування, важливо володіти комунікативними вміннями, орієнтуватися в проблемах виховання і потребах сім’ї, знати останні досягнення науки. Педагог повинен дати батькам відчути свою компетентність і зацікавленість в успішному розвитку дитини, показати батькам, що він бачить у них партнерів, однодумців.

Зразковий кодекс спілкування

1.    Завжди прагнути бути в хорошому настрої і бути приємним у спілкуванні.

2.   Намагатися відчути емоційний стан батьків.

3.   Знаходити можливість щоразу говорити батькам щось позитивне про дитину – це найкращий спосіб схилити батьків до себе.

4.   Давати батькам можливість висловитися, не перебиваючи їх.

5.   Бути емоційно врівноваженим під час спілкування з батьками, подавати приклад ввічливості й такту.

Проведення бесіди з батьками

З ініціативи вихователя

Проводити бесіду з батьками варто, якщо вихователь хоче краще пізнати дитину, зрозуміти причини її поведінки, дібрати індивідуальний підхід до неї, поділитися позитивними фактами щодо дитини тощо, тобто психологічна мета бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.

Організовуючи початок діалогу, необхідно провести церемонію привітання. Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, встати, усміхнутися, доброзичливо сказати слова вітання, представитися (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутися до них по імені та по батькові.

Далі необхідно встановити згоду на контакт. Це означає, що вихователь обов’язково обговорює час діалогу, особливо якщо він бачить, що батьки поспішають, уточнює, який запас часу вони мають. Краще перенести розмову, ніж проводити її поспіхом, адже інформація все одно не буде засвоєна.

Створення умов для діалогу полягає в тому, що вихователь продумує, де і як він відбуватиметься. Неприпустимо, щоб вихователь сидів, а батьки (або мама чи тато) стояли, або щоб вихователь сидів за своїм столом, а батьки – на дитячих стільчиках. Посадивши батьків, необхідно поцікавитися, чи зручно їм, звернути увагу на їхні та свої жести та пози. Жести й пози повинні демонструвати відкритість і доброзичливість (недопустимі схрещені на грудях руки, руки на поясі – «руки в боки», закинута назад голова тощо).

Для зняття напруження батьків і переходу до проблеми слід конкретно повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося б познайомитися з батьками (ім’я дитини), щоб знайти до неї підхід», «Нам потрібно краще познайомитися з вами, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім’я дитини), бачу в ньому і позитивні риси, і не дуже; мені потрібна ваша допомога, щоб краще зрозуміти його» тощо. Викликаючи батьків для бесіди, вихователь не повинен забувати, що бесіда передбачає діалог, отже, йому потрібно продумати не лише повідомлення, а й те, що він хоче почути від батьків. Так, вихователю необхідно сформувати свої запитання до батьків дошкільника, щоб дати їм можливість висловитися.

Початок розмови має містити позитивну інформацію про дитину, причому не оцінні судження: «У вас хороший хлопчик (дівчинка), але … (далі – негативна інформація на 10 хвилин)», а повідомлення про конкретні факти, що характеризують дитину з позитивного боку. Такий початок свідчить про педагога як про спостережливого й доброзичливого, тобто професіонала.

Факти про поведінку, що викликають занепокоєння у педагога, повинні подаватися дуже коректно, без оцінних суджень, не починатися з «не»: «Він (вона) у вас неслухняний, неорганізований, невихований тощо».

Також не слід після позитивної інформації про дитину продовжувати розповідь про негативні факти за допомогою сполучника «але»: «Ваш син (донька) акуратний, охайний, але неорганізований». Переходити до відомих фактів найкраще у формі звернення за порадою: «Я ще не дуже добре знаю Петра, не могли б ви мені допомогти розібратися» (далі йде опис факту) або «Я не можу зрозуміти…», «Мене турбує…», «Я хочу зрозуміти, що стоїть за цим…». Під час повідомлення негативн7их фактів рекомендують робити акцент на подолання небажаних проявів.

Вихователь повинен постійно підкреслювати загальну мету його і батьків щодо дитини, тому не слід вживати вираз «Ваш син (донька)»,  тобто протиставляти себе й батьків. Рекомендують частіше говорити «ми», «разом», звертатися по імені й по батькові до батьків якомога частіше. Основними під час бесіди є висловлювання батьків, адже саме це робить розмову діалогом.

Від вихователя вимагається вміння слухати. Після того як вихователь закінчить своє повідомлення запитанням до батьків щодо проблеми, використовуючи прийоми активного слухання, може дізнатися багато важливого  та необхідного про вихованця і його сім’ю. Для цього педагогові потрібно всім своїм виглядом показати, що він уважно слухає батьків.

Свою участь у діалозі можна показати, виразивши почуття із приводу розповіді батьків: «Я радію тому, що у нас єдині погляди на…», «Мене здивувало…», «Я засмучена…» тощо. Це запобігає виникненню конфлікту в разі різних поглядів і сприяє порозумінню сторін.

Конкретні поради вихователь дає лише в тому разі, якщо батьки просять у нього поради. Вони стануть ефективними тоді, коли матимуть конкретний зміст, будуть доступними у виконанні, простими за формою викладу.

Вихователю рекомендують підбити підсумки бесіди на основі прийому рефлексивного слухання – «резюмування»: «Якщо підсумувати сказане вами, то…» і намітити шляхи подальшої співпраці, домовитися про мету, місце та час майбутньої зустрічі.

Бесіда з батьками має закінчуватися церемонією прощання. Вихователю слід, звертаючись до батьків по імені й по батькові, подякувати за розмову, висловити своє задоволення нею, провести батьків і сказати слова прощання доброзичливо та з усмішкою.

Проведення бесіди вихователем з ініціативи батьків

Уявіть ситуацію: візит мами став несподіваним для вас. У вас немає часу розмовляти з нею. Як ви вчините? Проявивши максимум уваги й люб’язності до мами, вихователю замість уникнення діалогу слід повідомити їй, що він не знав про її прихід і запланував дуже важливу справу, яку не можна відкласти, і що має лише кілька хвилин. Якщо маму це влаштовує, можна поговорити, якщо ні, він вислухає її в будь – який зручний для неї час. Так, педагог дає зрозуміти про своє бажання щодо діалогу, незважаючи на несприятливі обставини.

Вислухайте батьків. Дайте їм «випустити пару». Пам’ятайте, що насправді агресія спрямована не на вас, а на образу, що виникла в батьків. Слід подумки відокремити себе від цієї образи і, спостерігаючи за бесідою ніби збоку, намагатися зрозуміти, що ж криється за агресією, що хвилює батьків? Важливо не відповідати агресією на агресію, оскільки ситуація може стати некерованою. Слідкуйте за своєю позою, намагайтеся виражати співчуття, розуміння переживань батьків: «Я бачу, ви стурбовані поведінкою (ім’я дитини)», «Намагатимуся зрозуміти вас…», «Вирішимо це разом» - додадуть бесіді конструктивного характеру, що допоможе з’ясувати справжню причину звернення до вихователя.

Вихователю слід пам’ятати про те, що батьки приходять із певними фактами. Завдання вихователя полягає в тому, щоб визначити ступінь їх обґрунтованості. Довести правдивість цих фактів можна лише за допомогою переконливих аргументів. Уміння вихователя використовувати об’єктивні, добре обґрунтовані аргументи підвищує його компетентність в очах батьків. Необхідно відповідати на всі запитання батьків. Це допомагає перенести бесіду на діловий рівень спілкування і з’ясувати всі інші «больові точки» батьків щодо виховання і розвитку дитини.

Закінчити бесіду слід також з ініціативи вихователя.

Які фрази доцільніше

використовувати для початку

бесіди з батьками

-         Вибачте, якщо я завадила…

-         Я б хотіла…

-         Імовірно, ви про це ще не чули…

-         Вам буде цікаво дізнатися…

-         Мені видається цікавим те, що…

-         Ви хочете…

-         Як ви знаєте, …

-         Будь ласка, якщо у вас є час мене вислухати…

-         Звичайно, вам уже відомо…

-         Ви, напевно, про це вже чули…

Під час спілкування з батьками

потрібно формувати

 «Я – повідомлення»

-         Якщо, я правильно вас зрозуміла, ви хочете, щоб…

-         Я розумію вашу думку, проте…

-         Мені було б легше спілкуватися з вашою дитиною, якщо б…

-         У вашої дитини чудово виходить робити…, але потрібно попрацювати над…

-         Я помітила, що дитина почала…

-         Я цікавлюся як вихователь, який працює з вашою дитиною, а не як стороння особа…

-         На жаль, без додаткової інформації я не зможу плідно працювати з вашою дитиною.

Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми й дітьми. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він стане в пригоді в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.

Вихователь – упевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе; людина, яка дотримується основних чотирьох правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.