1. Не можна ледарювати, коли всі
працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли – ти добре знаєш про це –
старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.
2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з
повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, – патріотизм,
справжня любов до жінки і старість.
3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо із стариками; не гідно людської мудрості й розсудливості
поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в
тебе просяться на язик якісь сумніви, придержи їх в голові, подумай,
розмірковуй, а потім спитай у старшого ще раз – спитай так, щоб не
образити.
4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі… У товариша твоє є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти
не маєш права вимагати нічого.
5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, –
кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від
подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на
якусь свою винятковість – це отрута твоєї душі; велике щастя відчувати
нетерпимість до цієї отрути.
6. Не можна робити того, що осуджують старші, – ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай
з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість,
намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти на показ свої домагання:
мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони
думають про тебе більше, ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам’ятай, що в
матері і в батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть залишитися на одинці
собою.
7. Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її
саму; ти сам – твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність – єдина її радість;
чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї
самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть і тоді, коли ти
сам уже став старим, – нелюдяно, дико; пам’ятай, що в житті людини настає такий
період, коли ніякої іншої радості, крім радості людського спілкування, в неї
вже не може бути.
8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, особливо в діда, не попрощавшись з ними, не дочекавшись від них
побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.
9. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний, невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу
сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі;
людська трапеза – це не вгамування голоду, не фізіологічний акт у ланцюгу
обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього
ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування
людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому
велику приємність.
10. Не можна сидіти, коли поруч стоїть доросла, особливо літня людина, тим
більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається
старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати
доброго здоров’я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть – повагу
до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся невігласу, який
плює у прекрасні хвилі моря; море величезне у своїй величі і красі, і цим ти
його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш себе.
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар